Буктрейлери: від реклами до нового виду мистецтва

В українському інтернет-просторі дедалі більшої популярності набувають буктрейлери (Book Trailer) – ролики, що створюють візуальний образ книги. Ще кілька років тому їх використовували виключно для рекламних цілей, однак із часом такі міні-фільми набули ширшого значення. Нині в буктрейлерах виробилася своя унікальна кіномова, що розкриває нові, часом несподівані, якості книжки.

Перші промо-ролики з’явилися в 2002 році США, коли видавці побачили необхідність у додаткових засобах реклами книжок. На той час тільки в англомовному інтернет-просторі щогодини з’являлося близько десяти книжок, тож серед усього цього навалу інформації необхідно було якось виділяти справді цікаві літературні твори.

Перший офіційний буктрейлер було представлено в 2003 році на книжному ярмарку в Луізіані (США). Це був ролик до роману «Темна симфонія» — десятої частини багатотомної вампірської саги Кристін Фіхан. Цей міні-фільм наповнений дешевими спецефектами й мелодраматичними штампами, що створює атмосферу аматорського відео.

Популярність буктрейлерів зростала завдяки розвитку Web 2.0: соціальних мереж, блогів, серверів відеоінформації на зразок YouTube тощо. Тож дуже швидко в розвинутих країнах такі промо-ролики стали невід’ємною частиною рекламної кампанії кожного бестселера.

Відповідно ускладнилася й техніка їх виконання, через що вони максимально наблизилися до самостійних кінотворів. Наприклад, у ролику до книжки Мориса Гі «Дорога на захід» було використано анімаційну техніку «stop motion», що буквально оживила сторінки книги й чудово передала атмосферу літературного твору.

Цей ролик випустили через 15 років після того, як книга побачила світ. Цим самим було зайвий раз доведено, що «друге життя» книжці може дати не тільки її повнометражна екранізація, а й просто ефектний буктрейлер.

Часом такі відео створюються за законами рекламних роликів, один із типових прийомів яких – використання відомих облич. Наприклад, книга Ендрю Цукермана «Мудрість» включає діалоги з п’ятдесятьма відомими письменниками, акторами, політиками, музикантами тощо, кожному з яких за 65 років. Для буктрейлера просто змонтували уривки з цих інтерв’ю.


Коли програмне забезпечення спростилося й стало доступнішим, буктрейлери стали своєрідним фан-артом. Багато пошановувачів певного літературного твору вважають за обов’язок візуалізувати свої враження від книги. Через це інтернет-простір наповнили аматорські ролики, в яких обіграно сюжети популярних книжок. Такі відео навіть підштовхнули голлівудських продюсерів почати роботу над екранізацією бестселеру Сьюзен Колінз «Голодні ігри», що вийшла 2012 року.

Головний недолік таких аматорських буктрейлерів полягає у використанні банальних образів. Зображеня «Мони Лізи», осіннє листячко, дощові вулиці а-ля Пісаро або попсові мелодії (саунтреки з фільмів «Титанік», «Реквієм за мрією» тощо) одразу відбивають бажання додивлятися цей міні-фільм.
До такого безсмаку, трапляється, опускаються й самі видавці. Наприклад, рекламний ролик до книги «Коко Шанель. Жизнь рассказанная ею самой» знятий у стилі старомодної телепередачі: директор видавництва сидить на шкіряному дивані та бляклим голосом розповідає про нову книгу.

Низька якість буктрейлерів не тільки не викликає бажання придбати книгу, а й узагалі відбиває усілякий інтерес до неї.

Не менш актуальні промо-ролики для перевидань класики. Знакові класичні твори з’являються на полицях книгарень ледь не щороку, тож буктрейлери допомагають видавцям виділити серед усієї цієї маси книжок саме їхні видання. Одним із яскравих прикладів такої реклами є проморолик, знятий для видання «Петербурзьких повістей» Миколи Гоголя.

Стрічку виконано за мотивами ілюстрацій Юрія Чаришникова, які пропонують глядачеві оригінальне прочитання класичного твору. Поєднання цих символічних малюнків в одному коротенькому відео – абсурд, однак саме це чудово передає атмосферу творів Гоголя.

Оригінальне оформлення книги часто стає основним мотивом буктрейлерів. Наприклад, один із найяскравіших промо-роликів, присвячений «Книзі казок» Бенджаміна Лакомба, розширює простір її і без того об’ємних ілюстрацій.

Візуалізація цього твору дає відчути затишок казки й пірнути в неї вслід за білим кроликом, який вибіг із Країни чудес. Незважаючи на те, що книга орієнтована на дітей, – погортати її захочеться й дорослим.

Залежно від складності буктрейлера, варіюється і його бюджет. Переважна більшість таких роликів створюється безкоштовно в домашніх умовах, але коли за його виготовлення береться видавництво, що ставить собі за ціль підвищити продажі потенційного бестселера, – на його зйомки виділяються десятки тисяч доларів. Наприклад, робота над кліпом до книги Майкла Конелі «Луно-парк» коштувала видавництву $10 тис.
http://youtu.be/gwUQPD61xpM

Інколи буктрейлер відкриває перед текстом нові можливості. Твір колишнього креативного директора компанії «Google Creative Labs» Джі Лі «Слово як образ» не вміщається лише в паперовому форматі. Значення слова тут стає об’ємнішим завдяки відео-інтерпретації.

Однак українським буктрейлерам ще далеко до такого рівня – переважна більшість вітчизняних роликів залишається на рівні трешу. Повний несмак, піратське використання чужих творів, примітивний технічний та художній рівень виконання – все це можна зустріти приблизно в двох третинах всіх наших буктрейлерів. Найчастіше такі міні-фільми не рекламують певну книгу, а навпаки, знущаються з неї, як це видно, наприклад, із ролика для книжки «Річка Геракліта» Ліни Костенко.

Через свою якість вітчизняні промо-ролики до книг збирають зазвичай сотні переглядів, натомість у США – десятки тисяч.

Навіть коли йдеться про якісний буктрейлер одного з найпопулярніших українських авторів – кількість його переглядів значно менша, ніж у роликів на книжки рядових європейських письменників. Так, наприклад, рекламний ролик до «З мапи книг і людей» Оксани Забужко за три місяці не зібрав навіть двох тисяч переглядів.

В Україні зовсім небагато трейлерів, які пристойно виглядають серед кращих зразків книжкових промо-роликів. Наприклад, атмосферне рекламне відео до книжки Наталки та Олександра Шевченко «Репатріація» хоч і виконано з явною економією засобів (про що говорить майже нерухома анімація), однак точно передає атмосферу книги та лишає читачеві інтригу.

Не пощастило з буктрейлером книзі Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст». Ролик до неї виконано в форматі банальної реклами, що підкреслює далеко не головні переваги цієї книги, акцентуючи при цьому увагу на її високій вартості.

У разі, якщо буктрейлер представляє книгу маловідомого автора – промо-ролик створює образ не тільки твору, а й самого автора, адже для багатьох молодих письменників таке відео стає першою публічною презентацією в інтернет-просторі. Так, урбаністичний образ поетичної збірки Андрія Любки «Сорок баксів плюс чайові», який добре передає відео, мимоволі змушує задуматися, що й інші твори поета виконані в такому стилі.

Позбутися таких ймовірних кліше вдалося автору «Людини в (м)асці», який не зазначив свого імені ні в буктрейлері, ні в самому оповіданні. Цей загадковий міні-фільм дає зрозуміти, що книга народилася ніби стихійно – як мушля, викинута хвилями інтернету на берег сучасної української літератури. Приклавши її до вуха, чуєш уривки розмов і фрагменти доль, що дивно переплітаються між собою.

Щоб відібрати найкращі зразки буктрейлерства, проводяться спеціалізовані фестивалі, які ініціюють відомі бібліотеки, журнали та окремі видавництва. Одну з найпопулярніших нагород «Trailie Award» за найкращий промо-ролик до книги упорядковано авторитетним американським журналом School Library Journal. Схожі премії є майже в усіх розвинутих країнах, однак авторитетної інституції, що систематизувала би буктрейлери з усього світу, поки що не створено.

Одне слово, текстова реклама популярних  книжок поступово себе відживає, тож майбутнє – за відеороликами. Натомість інтелектуальна література переважно не потребує створення таких промо-роликів для свого просування. Нині буктрейлери зі звичайної відеореклами поступово перетворюються на самостійний вид мистецтва. Однак Україна в цьому процесі залишається осторонь – культура візуалізації образу книжки у нас тільки в зародку.