На барикадах – з книжкою (ФОТО)

1
За тиждень «Бібліотека Майдану» виросла з кількох десятків книжок до понад трьох тисяч видань… І це – лише початок
Тиждень тому, 26 січня, в Українському домі з’явилася «Бібліотека Майдану». Ще вночі тут відбувався штурм, під час якого учасники Євромайдану виставили з будівлі правоохоронців, а вже вранці «виросли» кухня, спальні місця і…бібліотека.

1
Ідея створити «книгозбірню на барикадах» належить подружжю з Дніпропетровська Віктору та Інні Бісовецьким. Спочатку імпровізована бібліотека мала вигляд картонної коробки з кількома десятками книжок, які принесли подружжя та їхні друзі. А нині це – понад три тисячі видань на полицях десяти книжкових шаф. І люди продовжують приносити нові книги – і з домашніх бібліотек, і куплені спеціально для «Бібліотеки Майдану». Несуть свої книжки також письменники та видавці, підписуючи їх натхненними та оптимістичними побажаннями для майбутніх читачів.

Ініціатива виявилася більш ніж успішною. Ввечері тут просто немає де присісти – всі стільці під стінами зайняті. Чоловіки в касках, масках та камуфляжних куртках читають. І при цьому зворушливо спираються на свої дубинки і щити…

2

«У нас усе тримається на довірі та чесному слові»
«Бібліотека Майдану» – особлива. Тут ніхто не веде обліку книжок і не записує читачів. Коли ти береш книжку, то просто пишеш на папірці «Чесне слово» і кидаєш його в коробку. Коли повертаєш книжку – береш цукерку… як подяку, що дотримався свого чесного слова. Всі книжки, які сюди приносять люди, волонтери сортують тематично й жанрово. Серед книжкових шаф і поличок дуже легко орієнтуватися – окремо стоять історичні книжки, окремо – сучасна українська проза, окремо – зарубіжна тощо… Все підписано й відсортовано. Якщо ж є питання, завжди можна звернутися до волонтерів, які підкажуть, порадять, допоможуть.

За одним зі столів сидить і ставить на нові книжки просту печатку «Бібліотека Майдану» києвознавець, викладач Києво-Могилянської академії, екскурсовод Владислава Осьмак. Вона тут вже кілька днів як волонтер.

3

«Я просто випадково натрапила на людей, які цим уже займалися. Ініціатор бібліотеки Віктор Бісовецький  із Дніпропетровська  свого часу допомагав Мілі Іванцовій, яка ще рік тому ініціювала дуже гарну акцію «100 книжок для сільської бібліотеки». Початкова ідея Віктора –  всі книжки, які залишаться в бібліотеці Майдану після завершення визвольних змагань, будуть передані сільським бібліотекам, – розповідає пані Владислава. –  Я провела в бібліотеці кілька днів, але за емоційним насиченням, наче добрячий шмат життя.  Тому я просто щаслива, що можу до цієї ініціативи долучитися. Ми не ведемо жодних обліків – ні книжкового фонду, ані читацьких формулярів. Все будується на довірі й чесному слові. Ми всім пояснюємо, що потім книжки поїдуть у сільські бібліотеки. Ясно, що якийсь відсоток книжок до нас не повернеться, але зараз переважно всі повертають книжки. І це класно!».

Час від часу вона відволікається від штампування нових книжок, щоб нагадати людям біля шаф із літературою про «чесне слово».

4

«Люди дзвонять, пишуть, приходять. Я разом з іншими волонтерами намагаюся дослухатися, кому що треба – і відразу пишу про це у Фейсбук. Попит є на українську класику. Хочуть Тараса Шевченка, Лесю Українку, запитували Михайла Коцюбинського, Івана Франка. Часто хлопці запитують про книжки, пов’язані з визвольними рухами, революціями, дехто цікавився історією Другою світовою війною. Запитують книжки Василя Шкляра, дехто цікавиться більше сучасною українською літературою. В нас є зарубіжна класика. Люди активно брали читати Стругацьких, тобто є потяг до серйозної літератури. Містика, фентезі, жахи – ні, народ більш поміркований і більш християнський, я би сказала. Дуже багато представлено в нас біблійної літератури…  В бойових умовах ця бібліотека – місце, де люди відпочивають і насичують душі. А якщо це має такий попит за таких обставин – це прекрасний симптом. Це вказує на те, що все, що відбувається там, – відбувається правильно», – додає Владислава Осьмак.

6
 
Кілька слів про головного бібліотекаря та волонтерів
20-річний Богдан приїхав на Майдан із Дніпропетровська. Він і  барикади будував, і на варті стояв, але коли прийшов в Українській дім і побачив бібліотеку, – зрозумів, що саме тут його місце. Так він став головним бібліотекарем. Тут днює, і тут же, біля  шаф із книжками, ночує. «Там, на барикадах, від мене користі було не надто багато, хоча я старався, а тут я роблю те, що мені подобається і те, що я, схоже, вмію» – усміхається хлопець. І додає: «Я дуже люблю читати». Сам він щойно закінчив читати Миколу Гоголя і нині обирає нову книжку для читання. Хоча, насправді, часу на це в нього майже немає – люди несуть так багато книжок, що волонтери весь час зайняти їхнім сортуванням, штампуванням та пакуванням у коробки. Вже понад півсотні коробок з книжками мають на днях роз’їхатися по сільських бібліотеках. До речі, на стіні тут прикріплений лист, на якому кожен може написати поштову адресу тієї сільської бібліотеки, яка, на його думку, потребує нових книжок. Із кожним днем список розширюється.

7

Аня приїхала з Харкова в суботу вранці. Їй хотілося бути корисною, тому вона залишилася тут як волонтер. Нині – пакує книжки для сільських бібліотек у коробки. Спочатку туди відправляють видання, що повторюються. Вважає ідею з книгозбірнею в Укрдомі – важливою. «Ідея бібліотеки на барикадах – супер! Дуже багато людей приходять саме з барикад, і рівень людей тут вищий за середній – вони цікавляться історичними книжками, сучасною прозою і поезією, класикою. Це викликає суспільний інтерес і надихає інших людей бути корисними – принести книжку. Ця ідея об’єднує людей», – усміхається дівчина.

Ще один волонтер – Тетяна, яка в житті займається міжнародним маркетингом, останні три дні провела як «барикадний бібліотекар».

5

«Я потрапила на три найактивніші дні – п’ятницю, суботу і неділю. Тисячі три книжок точно принесли за ці дні. Частину ми запакували в коробки й відправили в сільські бібліотеки, бо все на полицях не поміщається вже, а розширюватися безмежно ми не можемо. Стараємось, щоб на полицях була різноманітна література і щоб були ті книжки, які люди запитують. Я думаю потім будь-яка сільська бібліотека буде просто щаслива отримати ці книжки.

Люди насправді різні приходять сюди, але, як правило, це люди які мають непогано освіту і загалом непогано орієнтуються в своїх смаках», – говорить Тетяна.

2

«Наш вибір – Прохасько і Фрейд»
Дві дівчини в капюшонах, рукавичках і медичних масках стоять перед шафою, розглядають книжки. Вони – щойно з вулиці: заскочили в Українській дім погрітися і випадково побачили бібліотеку. Запитують: «А що, можна звідси взяти щось почитати?». Почувши ствердну відповідь, жвавішають. «Щось би психологічне почитати», – звертається одна з них до іншої – і разом швидко-швидко водять долонями по корінцях, шукають.

Це – 25-річна Мар’яна і 17-річна Марічка з міста Бурштин, Львівської області. Дівчата на Майдані вже не вперше – приїдуть, побудуть тут деякий час, з’їздять додому – і знову повертаються. Працюють тут волонтерами. Ось і цього дня нарізали продукти на кухні в Жовтневому палаці. Вважають ідею з бібліотекою – «бомбезною» і радіють, що нині перед сном зможуть щось почитати, бо після насиченого роботою дня не завжди вдається заснути відразу. Зрештою, свій вибір дівчата зупиняють на Зиґмунді Фрейді «Толкование сновидений» і книжці Тараса Прохаська «НепрОсті».

8

Ще один чоловік – в окулярах – довго вибирає книжки. Зрештою бере книжку Бориса Акуніна «Черный город». Пан Михайло – лікар із Тернопільщини – пояснює, що в екстремальних умовах інформація сприймається краще і більш осмислено, тому ця бібліотека – чудова нагода дізнатися щось нове, прочитати досі не читане, заповнити прогалини в освіті. Що він, власне, і робить у перерві між чергуваннями.

Вся інформація про потреби «Бібліотеки Майдану» оновлюється в однойменній спільноті у Фейсбуку. Кожен може долучитися до наповнення книгозбірні в Укрдомі, а далі – сільських бібліотек – цікавими й потрібними виданнями.10
Усі фото Івана Любиш-Кірдея