Дискусії, щоб почути

Ірина Троскот. Фото Наді Мельниченко

Для всіх, хто має стосунок до літератури, починається новий книжковий рік – після літа оживає видавничий процес, перед Форумом видавців посилюється інтерес до книжкових новинок, а розімлілі під літнім сонечком літкритики починають кутатися в светри й гострити пера для прискіпливих рецензій. Ну, й «ЛітАкцент» після серпневого відпочинку повертається до активної роботи.

Ми продовжуватимемо рецензувати найгучніші й найвартісніші книжки українських письменників, а також найцікавіші перекладні; і далі писатимемо докладніше про комікси, про літературу 20-х і про художній репортаж; робитимемо різноманітні огляди й провокуватимемо обговорення. Найближчим часом оголосимо про чергове зібрання читацького клубу в книгарні «Є», а також продовжимо організовувати дискусії на актуальні й важливі до обговорення теми. Власне, саме на останньому пункті хочеться зупинитися більше.

Спостерігаючи за градусом дискусій в просторі українського літературного процесу (найбільше в соцмережах), саме цей формат бачиться нині найбільш проблемним. Саме він перебуває на етапі перехідному, адже досі не виробив правил гри. На щастя, минули часи, коли будь-які обговорення зводилися до взаємних реверансів, натомість (на нещастя) маємо іншу крайність – різкість у висловлюваннях, що межує з образами й ображаннями, й цілковите небажання хоч трішки чути опонента. Основна мета нинішніх «дискусій» – висловитися, зазвичай агресивно й хльостко, афористично й пафосно, але аж ніяк не почути іншого. Завважу: почути, а не миттю погодитися й пристати на чужі для власного досвіду й знання аргументи. Тому дискусія в сучасному «інтелектуальному просторі» нерідко стає схожою на сварку, де взаємні образи пам’ятаються роками й за нагоди дістаються з рукава, як останній козир. Тому довго й нудто тупцюємо на тому самому, за кожної нагоди повертаючись до давно неактуальних, здавалося б, тем.

Звичайно, наївно вважати, що нам усе вдасться самим і з першого разу. Але ми дуже старатимемося. Хоча навіть ці старання будуть нічого не вартими без участі і – найголовніше – бажання усіх учасників літакцентівських дискусій. А я чомусь вірю, що нас таких дуже багато. Спробуємо? Із післяфорумного жовтня?

Ірина Троскот

Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у ЗМІ й кількох видавництвах. Від 2012 р. - головний редактор сайту "ЛітАкцент"