Таня Малярчук. Mox nox

Таня Малярчук. Mox nox. Львів : ВСЛ, 2017

Відома письменниця Таня Малярчук написала свою першу повість для дітей. «Mox nox» — це історія химерної цивілізації рукокрилих істот, які заселили зруйновані міста після того, як звідти із невідомих причин щезли люди. Головна героїня птеропус Тереза намагається розгадати цю таємницю, а також вчиться розпізнавати справжніх друзів і боротися за правду, в яку вірить. Читачі стануть гостями неймовірного світу, створеного авторкою і відтвореного в непересічних і атмосферних ілюстраціях київської художниці Каті Слонової. «Mox nox» виходить у «Видавництві Старого Лева».

Таня Малярчук — авторка романів «Забуття» та «Біографія випадкового чуда», збірок оповідань «Звірослов», «Говорити», «Як я стала святою». «Mox nox» — її перша книжка для дітей. Хоча означення «для дітей» не зовсім правильне, адже цікавою вона буде для читачів будь-якого віку. «Mox nox» з латинської означає «надходить ніч, – розповідає Таня Малярчук. – Така тривожна, апокаліптична назва пасує до тексту, який народився з моєї тривоги. Я боюся майбутнього, хоча чудово розумію, що зараз людство переживає часи свого найвищого розвитку».

«Mox nox» я вигадала, коли лежала хвора в київському готелі під час презентаційного туру із романом «Забуття», – згадує Таня Малярчук. – Презентацію довелося відмінити, температура підскочила до сорока, я марила, і тоді, власне, в голові спалахнула картинка: сіро-чорний урбаністичний ландшафт і вогняна лисиця, яка тут живе, в неприродному для себе середовищі, самотня, розгублена, в кінці всіх часів. Потім я ще довго носилася з тією лисицею, кілька разів починала писати про неї дорослу книжку, поки не зрозуміла, що, аби здійснити свій задум, мушу сама ступити в неприродну для себе стихію, наприклад, в дитячу прозу. Лисиця врешті змінила свій зовнішній вигляд, отримала крила і стала фрукторіанкою. Для зовсім маленьких я навряд чи змогла б щось написати, а от для дітей від десяти років ризикнула. Напевно, тому, що моєю найкращою подругою є племінниця Софійка, зараз їй чотирнадцять. Софійка стала керівником проекту. Вона запитувала мене мало не щодня, як просувається писання, дорікала, коли я затягувала чи лінувалася, а по завершенню стала першою найважливішою і найвідповідальнішою читачкою. Під час читання вона підкреслювала нецікаві та малозрозумілі місця, які я потім всі переписала. Також вона підкреслила фразу, яка їй сподобалася найбільше —«О святі кокоси!». Я дуже раділа, бо це і моя улюблена фраза».

За словами авторки, книжка також не з’явилася б, якби багато років тому ілюстраторка Катя Слонова не надіслала їй кілька малюнків до попередніх книжок. «Я тоді пообіцяла собі і їй, що колись ми обов’язково попрацюємо разом, – зізнається Малярчук. – Я захоплююся стилем Каті, він дуже близький моєму внутрішньому світові, грубувато-романтичний, зосереджений на деталі, непричесаний, бунтівний». «Таня – одна з моїх улюблених письменниць, – розповідає ілюстраторка Катя Слонова. – Не можу описати рівень ейфорії, з якою я почала працювати над ілюстраціями, і відчуття власної важливості через те, що саме вона запропонувала мені працювати над своєю новою книжкою. Найважливішим завданням було знайти основну візуальну концепцію, адже умови життя героїв і самі герої «Mox nox» дуже цікаві і водночас дуже складні. Якщо вони не літають, то висять вниз головою. Тому й вийшло таке «перевернуте середовище існування», світ догори дриґом».

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики