Давід Фоенкінос: «Ніхто так не зраджує самого себе, як автор»

Давід Фоенкінос // Фото — ВСЛ

19 квітня в Києві відбулася відкрита зустріч із французькими митцями братами Давідом та Стефаном Фоенкіносами. Захід став одночасно й першою в Україні презентацією перекладу українською роману Давіда Фоенкіноса «Ніжність» (фр. La délicatesse), котрий вперше вийшов в оригіналі 2009 року, одразу став бестселером у Франції і був перекладений 30 мовами. Окрім того, твір було екранізовано 2011 року, і режисерами однойменного фільму з Одрі Тоту та Франсуа Дам’єном у головних ролях стали сам письменник та його брат. Давід Фоенкінос також самостійно адаптував роман для сценарію екранізації, за що був номінований на кінематографічну премію «Сезар», а 2014 року його роман «Шарлотта» було відзначено літературною премією «Ренодо». Багатогранна творча особистість – і це ще якщо не згадувати про його освіту джазмена! Природно, що подія зібрала навколо себе чимало поціновувачів як французької культури загалом, так і творчості Давіда Фоенкіноса як одного з найпомітніших прозаїків сучасної Франції (загалом його творчий доробок налічує 15 романів та 11 кіносценаріїв).

«Ніжність» – роман, де одні з найбільш «вічних» тем, любов і смерть, переплітаються і втілюються не в непідйомний екзистенційний парадокс, а в легку, світлу й делікатну історію. Велике кохання, болючі втрати, імпульсивні рішення персонажів, що змушують сюжет рухатися в неочікуваному напрямку, невипадкові випадковості – і в результаті очікувана мелодрама виявляється водночас і мелодрамою, і відстороненим поглядом на неї, місцями іронічним, місцями замилувано-деталізованим. Типово «французька» історія з її афористичністю, поетизацією буденності, персонажами «з сусіднього під’їзду» та увагою до їхніх зовсім небуденних переживань просто не могла не стати успішною. Саме тому, окрім питань про джерела натхнення, кінематографізм та творчий метод, на київській презентації Давіда Фоенкіноса неодноразово запитували про місце любові в його житті та про те, як воно – писати закохану жінку, будучи чоловіком. І помітно було, що авторові приємно відповідати, як на одні, так і на інші.

Після презентації, попри насичений подіями графік Давіда Фоенкіноса, ЛітАкценту вдалося поспілкуватися з ним про його зацікавлення Східною Європою, кінематографізм, персонажів і персонажок «Ніжності» – і трохи, зовсім трохи про вічні теми, від яких нікуди подітися.

Фото з презентації роману «Ніжність» у Києві // Усі фото — ВСЛ


– У ваших інтерв’ю ви неодноразово згадуєте про своє зацікавлення культурою Східної Європи. Як з’явилося це зацікавлення – і чи є місце для України на вашій власній східноєвропейській «карті»?

 

– Передовсім це зачаруванння літературою. Саме зі Східної Європи походять усі письменники, якими  я захоплююсь. Великі східноєвропейські автори жили також і в Україні. Так, під час мого останнього візиту до Києва я побував у будинку Булгакова. І у будинку Гоголя в Одесі! Подорожуючи завдяки своїм книгам, я зустрічаю чудових людей високої культури. Мушу сказати, що я вже встиг полюбити Україну. Також я щойно відкрив для себе Львів, оскільки там знаходиться видавництво, яке публікує «Ніжність». То була чудова поїздка.

Фото з презентації роману «Ніжність» у Львові

 

Перше знайомство Давіда Фоенкіноса з українським виданням роману «Ніжність» у Львові

– Як вам вдається поєднувати ролі режисера, письменника та навіть джазмена? І яка з цих ролей домінує у вашому житті?

 

– Насамперед я відчуваю себе письменником. Я пишу весь час. Я шукаю натхнення. Музу, як у вас прийнято казати. Письменництво передбачає усамітнення, тому мені подобається ідея чергування двох станів: спочатку якийсь час писати, будучи наодинці, а потім знову зустрічатися з усією своєю командою, щоб знімати фільми, працювати з акторами.

– Романом «Ніжність» ви означили певний якісно новий етап у вашій творчій еволюції. І це, безсумнівно, одна з найуспішніших ваших книжок. Проте чи є з-поміж написаних вами творів якийсь, котрий ви могли б назвати найбільш значущим чи найулюбленішим?

 

– Так, така книга є. «Шарлотта» – дуже важливий для мене роман. Він розповідає про майже забуту художницю Шарлотту Соломон. І величезний успіх книги пролив нове світло на її  творчість.


– Чи вважаєте ви сюжет «Ніжності» кінематографічним – і як оцінюєте екранізацію твору?

– Коли я написав цю книгу, я взагалі не думав про фільм. А після того, як написав сценарій – відчув бажання позбавитися книги. Ніхто так не зраджує самого себе, як автор! Втім, мене дуже потішив той факт, що Наталі зіграла Одрі Тоту. Мабуть, жодна інша акторка не втілила б цей образ краще.

Одрі Тоту в ролі Наталі (х/ф «Ніжність», 2011)

– Під час читання «Ніжності» я постійно проводила асоціативні паралелі між її персонажем Маркусом та Рене, героїнею роману «Елегантна їжачиха» Мюріель Барбері (і яким було моє здивування, коли я натрапила на цитату з цього роману!). Чи свідомо ви створюєте Маркуса «інтелектуалом, прихованим за маленькою людиною», який є великою мірою типовим для сучасної французької літератури образом (Жулі з «Читця в ранковому експресі» Жана-Поля Дідьєлорана, зокрема, є саме такою)?

 

— Ви знаєтеся на цих французьких романах краще за мене! Браво! Я не знаю, чи можемо ми проводити паралелі між цими персонажами і моїм депресивним шведом. Я все ж вірю, що він дуже особливий!

– Втім, «Ніжність» цілком можна оцінювати і як суто любовний роман. Чи є у вас самого упередження стосовно такого жанрового визначення, чи не «спрощує» воно сприйняття роману?

— Я захоплююся любов’ю у житті, я захоплююся жінками, але я не розглядаю жоден з моїх романів як книгу про кохання. Це історія життя, і найголовніше в нашому житті – це любов.

– Про ваші книги не раз відгукувалися як про автобіографічні. До якої межі ваша власна біографія присутня в «Ніжності» і який із ваших творів ви самі назвали б найбільш автобіографічним?

— Навпаки, у моїх  книгах дуже мало автобіографічного. «Ніжність» – це чиста вигадка. Але я важко хворів у віці 16 років, тому певним чином я відобразив власний досвід.

– Наталі, головна персонажка «Ніжності», видається мені дуже подібною до Наташі Ростової з «Війни й миру» Толстого. Втім, Толстому часто закидали те, що наприкінці роману він «зіграв злий жарт» зі своєю героїнею, «видавши» її заміж за недолугого П’єра Бєзухова. Чи не робите ви того самого з Наталі?

Одрі Тоту та  Франсуа Дам’єн у ролі Наталі та Маркуса (х/ф «Ніжність», 2011)


— О, зовсім ні. Я її люблю і щиро вболіваю за її особисте щастя!

– Чи є, на вашу думку, можливою у вашій творчості, письмовій чи кінематографічній, «українська» історія?

 

– Так, я хотів би зняти частину нашого наступного фільму в Україні. Якщо у вас є ідеї щодо цікавих місць або історій в Україні, пишіть мені на Facebook!