Більше, ніж магазин із продажу книжок

Як сучасні книгарні стають культурними осередками і формують власну систему цінностей.

Пандемія і карантин закрили двері книгарень на досить тривалий час. Збитки понесли і маленькі книгарні, й великі книжкові мережі. У цей час всі зосередилися переважно на розвитку соцмереж і на продажу книжок онлайн. Інтернет-книгарні — це окремий зручний майданчик для продажу книжок, який, втім, не може взяти на себе всі функції та задачі реальних книгарень. Наприклад, саме офлайн-книгарні дають змогу відвідувачам «зіткнутися» з цікавими книжками та відкрити для себе нових авторів і нові видавництва, у той час, як в онлайн-книгарню люди переважно йдуть з чіткою метою купити конкретні книжки. І саме реальні книгарні стають культурними осередками у малих містах і містечках, формують власну систему цінностей, зокрема асортиментом і подіями, й розбудовують довкола себе культурний простір. До них йдуть за атмосферою і  спілкуванням.

Представники книгарень розповідають, що зараз, у час кризи, вкрай важко вистояти без державної підтримки. Водночас вони шукають різні шляхи не просто вижити, а й розвиватися і пропонувати читачам щось більше, ніж просто можливість купити книжку. Кожна книгарня знаходить власні рішення, втілює цікаві ідеї та проєкти і закликає читачів приходити і купувати книжки, адже лише так можна підтримати книгарні й зберегти те, що вони роблять попри все. Наприклад, книгарня «Моя книжкова полиця»  відкриває книгарні не лише у центрі, а й у спальних районах, запустила проєкт  «Книгарня на колесах», покликаний зробити доступною дитячу українську книжку в містах, селищах і селах, де бракує книгарень, а також влаштовує цікаві акції, наприклад, пригощає безкоштовним какао відмінників.  А ще власники книгарні декларують непохитну проукраїнську позицію. І вони такі не одні.

У цьому матеріали ми зібрали історії тих, хто не лише продає книжки, а й має чітку проукраїнську позицію і розбудовує не лише свій бізнес, а й культурний простір.

Книгарня «Еней» у Бахмуті

Книгарню «Еней» у Бахмуті, що в Донецькій області, складно не помітити. Біля входу в приміщення — великий банер. На ньому — молодий усміхнений військовий тримає в руках два букети польових квітів. Це — боєць батальйону «Донбас» Сергій Бохонько, загиблий у 2014 році.  У 2015 році його побратим Володимир Дериведмідь відкрив у місті Дім Книги, який назвав на честь ще одного свого загиблого побратима – Антона Цедіка з позивним «Еней». Біля входу є і банер зі світлиною Антона Цедіка.

Володимр Дериведмідь. Фото — з фейсбук-сторінки.

«Я був на похованні трьох своїх побратимів і подумав, що найкращою пам’яттю про них  може стати книгарня. До речі, “Еней” теж вважав книгу — зброєю, завжди брав з собою на бойові виїзди. В останній свій теж взяв книжку», — розповідає засновник книгарні Володимир Дериведмідь. Він повісив на книгарню банер з написом «“Дім Книги” — важливіший за 20 танків на Донбасі».

«Це при тому що я танкіст, — говорить Володимир. — Але одних танків недостатньо, книга — наша ідеологічна перемога».

Майже одразу маленька книгарня перетворилася на затишний простір, куди можна було прийти за українською книжкою або де можна було замовити новинку, яку хотів би купити. Утім, легко не було: відвідувачів було мало, міській владі, говорить Володимир, книгарня теж була нецікава. «За п’ять років керівниця міського відділу освіту щодня вранці й ввечері проходила повз магазин, але жодного разу так і не зайшла сюди», — говорить власник книгарні.

Крім того, невідомі регулярно різали банер із зображенням Сергія Бохонька,  потім і з зображенням Антона Цедіка, зривали прапори. І досі кілька разів на тиждень хтось перекидає вазу і розкидає тротуаром квіти, які стоять біля банерів.

«Мені тричі світло відрізали, тричі різали банер, і кожен раз я знову його вішав — шукав на це кошти, яких в мене не було. Але був готовий до труднощів. У перший рік мені дуже допомогли: поселили в гуртожиток, допомагали із продуктами. Тобто, зі своєї пенсії я мінімум коштів витрачав на себе і міг вкладати їх в книгарню, — розповідає Володимир. — Я зробив полиці, привіз книжки і розставив їх. Залізничний вокзал, автовокзал, військових у місті багато — все поруч, але люди спочатку рідко заходили. Я щодня думав, як зробити краще. Перший рік агітував дорослих читачів читати українське, але їх переконати в чомусь дуже важко. Тим більше, що у нас в місті влада не мінялася 29 років і багато людей досі живуть в минулому».

Згодом Володимир поїхав в Краматорськ і побачив там вишиванки. «Обігових коштів в мене практично не було — мені давали книжки і вишиванки на реалізацію. Я повісив їх у вікна — і до мене почали заходити жінки, почали роздивлятися і звертати увагу і на книжки теж. Часто вони заходили з дітьми. І продажі пішли».

Фото — з фейсбук-сторінки Володимира Дериведмедя.

Говорить, що досвід і необхідні знання отримував в роботі. «Я майор, я танкіст і я продаю українські книжки, більшість з яких читаю в процесі роботи. Багато людей на Донбасі — начитані, вони регулярно читають книжки, замовляють новинки, розбираються в літературі», — говорить він.

До пандемії і карантину до книгарні часто заходили і люди, які приїжджали з окупованих територій за пенсією в Бахмут. Поряд з книгарнею — відділення Ощадбанку, тому людям було зручно зазирнути до книгарні, погрітися, погортати книжки. Дехто, звісно, заходив за пресою, кросвордами. Але багато хто за українськими книжками, розповідає Володимир, зокрема дитячими, адже хочуть, щоб в майбутньому їхні діти вчилися на підконтрольній Україні території. Щоб залучити ще більше відвідувачів, Володимир поставив біля книгарні ксерокс — доходу він не приносить, але людей приваблює, хтось завдяки йому вперше заходить до книгарні, яку щомісяця минає на шляху до банку.

«Зараз у мене немає великого напливу відвідувачів. Фактично місяць я був закритий, і господар, у якого я орендую приміщення, знизив майже вдвічі ціну оренди. Але питання в тому, що у мене дуже впали замовлення книжок і практично припинився потік людей з окупованої території, — говорить Володимир. — Для мене це не стало несподіванкою. Я відкривав магазин не заради прибутку. Це було логічним продовженням моєї діяльності як добровольця і волонтера, але хочеться, щоб книжки купували».

Володимир розповідає, що коштів не вистачає навіть на оренду, на це йде і майже вся його пенсія. Але закривати магазин він не планує, бо це означатиме капітуляцію, говорить власник книгарні.

Фото — з фейсбук-сторінки Володимира Дериведмедя.

Зараз його увага націлена не стільки на дорослу аудиторію, скільки на дітей. Володимир говорить, що у дітей є цікавість, їх легше залучати до української книжки. Ще до пандемії він запрошував усіх охочих приходити в книгарню і читати вірші чи співати українські пісні. Записи з декламацією поезії чи піснями викладав на фейсбук-сторінку книгарні.

«За це діти могли взяти собі цукерки, печиво, декому я дарував книжки. Якщо хтось розповідав вірш “Любіть Україну” Сосюри або співав українську пісню, я нагороджував цих дітей вишиванками за свій рахунок. Це було складно, але важливо, на мою думку», — говорить Володимир Дериведмідь. Розповідає, що люди старшого віку теж охоче читали вірші, зокрема Тараса Шевченка.

Часто люди приходять до книгарні погортати книжки з автографами. «В мене є авторська полиця, на якій стоять книжки, підписані українськими письменниками — Василем Шклярем, Іваном Малковичем, Ліною Костенко та іншими», — говорить Володимир.

Його мрія не просто пережити кризові часи, а й розвиватися і розширюватися. «Мені хочеться побудувати великий книжковий магазин і заснувати мережу українських  книгарень. Щоб це був не просто бізнес, а душа», — підсумовує Володимир.

Книгарня Zakapelok

Восени минулого року на Подолі, недалеко від Рибальського мосту, відкрилася книгарня Zakapelok, яка пропонує читачам книжки українською і каву.  До початку пандемії і карантину книгарня встигла попрацювати півроку, зараз вона повертається до активної роботи — наскільки це можливо в нинішніх умовах.

Засновниця і директорка книгарні Zakapelok Наталя Паромська. Фото — з фейсбук-сторінки книгарні.

«Мріяла відкрити бібліотеку, бо хотіла, щоб у людей був вільний доступ до сучасних книг, але такі проєкти потребують немалих коштів, тому ідея трансформувалася в книгарню. А поєднання кави з книгами було очевидним. Труднощі в процесі були різні і майже всі вони зараз здаються дрібними і абсолютно не страшними. Єдине, що і досі залишається перешкодою — це умови співпраці з деякими видавництвами, які працюють лице під викуп, і маленька книгарня не має змоги вільно викуповувати бажані книги, особливо на етапі зростання з нуля», — розповідає засновниця і директорка книгарні Zakapelok Наталя Паромська.

Карантин книгарня переживала так само складно, як й інші гравці книговидавничого ринку.

«Коли з послабленням карантину ми знову відкрилися, то дуже раділи перехожим, першим гостям, які несміливо вдягали маску і проходили до книг. Раділи кожному чеку і вірили, що повернемося до нормального життя. Наразі ми продовжуємо працювати над сайтом і розвивати соцмережі, — розповідає про карантинний досвід Наталя Паромська. —  Під час карантину отримали цікаві пропозиції щодо нестандартної співпраці з видавництвом “Час майстрів”. Вони запропонували надавати додаткову знижку покупцям.  Ми приймали замовлення на книги в мережі, а видавництво відправляло книги одразу замовнику, що дуже скорочувало зайвий контакт і витрати. А ще ми допомагали дружньому приватному садочку записувати казки онлайн. Та в будь-якому випадку наш вектор залишається незмінним — живе спілкування, індивідуальний підбір книг для гостя і проведення різноманітних заходів у закладі».

Наталя Паромська говорить, що сучасні книгарні — це щось більше, ніж просто книжковий магазин. Це місце зустрічі фанатів, простір для творчості, спілкування і нових ідей.

«Звичайний магазини легко замінили онлайн-книгарні. А от спілкування — безцінне. Ми побачили щастя в очах наших постійних гостей, коли вони знову говорили про відновлення літературних клубів, музичних і поетичних вечорів. В наших стінах оселився “Клуб Анонімних Авторів”, “Літературний клуб Оксамитки”. Ми продовжуємо розповідати всім про благодійний проєкт “Книга шрифтом Брайля”. В цьому році ми загорілись ідеєю збирати кошти на друк Гаррі Поттера шрифтом Брайля і вже у вересні закриваємо збір на третю частину — “В’язень Азкабану”», — говорить власниця книгарні.

Долучитися до цього проєкту можна кількома способами: перейти на сайт проєкту brailem.com і переказати будь-яку суму; занести в книгарню книгу українською й отримати від книгарні безкоштовний напій або придбати благодійний стікер чи книгу з благодійної полички.

«Основна місія книгарні — популяризація української книги. Наші полиці наповнені сучасними україномовними книгами, новинками і абсолютними хітами маленьких і великих видавництв. Концепція закладу проста — бути дружнім. До людей, до української книги і навколишнього середовища», — підсумовує Наталя Паромська.

Мережа книгарень «Є»

«Мало хто обійшовся без втрат у ці карантинні часи: замороження творчих проєктів, зменшення обсягів продажів, перегляд бюджетів розвитку, скорочення штатів — неприємні наслідки кризи, що не оминули й нашу мережу, проте стали також нагодою переглянути підходи до маркетингу, мобілізувати креативні сили, оптимізувати технічні процеси», — розповідає Андрій Домаранський, директор із розвитку мережі Книгарень «Є».

Не варто думати, що труднощі книжкового ринку України спровокувала світова епідемія СОVID-19 та карантинні обмеження, говорить Андрій Домаранський. На його думку, вона лише посилила чинники, що вже давно стримують українське книговидавництво і книгорозповсюдження.

Андрій Домаранський, директором з розвитку мережі Книгарень «Є». Фото — «Український Тиждень».

«Головний із них — постійна експансія на український ринок книжок російською мовою, що виробляються і у РФ,  і в Україні. Торгувати в Україні книгами російською мовою все ще більш вигідно, ніж україномовним товаром, що робить вітчизняних гравців ринку більш вразливими (особливо, у кризові часи). Витримувати такий тиск, спираючись лише на приватний капітал, дуже непросто, потрібна дієва державна підтримка. Це реалії, у яких перебуває й наша мережа», — говорить він.

Однією з найважливіших функцій книгарень, наголошує Андрій Домаранський, є формування ринку збуту для виробників книжок.

«Це місія, яку багато років виконують книгарні нашої мережі. На момент появи першої книгарні “Є” українські виробники книжок мали надзвичайно обмежені можливості для збуту своєї продукції. З появою нашої мережі (де понад 90% асортименту становлять книжки українських видавництв) вітчизняні книговиробники відчули потужний імпульс для розвитку, отримавши надійний ринок збуту для своїх товарів», — говорить він.

І додає, що нині, шукаючи шляхи виходу українського книжкового ринку з кризи, передовсім слід думати про багатократне збільшення в державі кількості книгарень, основою асортименту яких будуть книжки українською мовою та мовами ЄС.

Карантин став випробуванням для мережі, проте робота над удосконаленням книгарень і підвищенням якості послуг тривала. У цей час особливо посилилася роль онлайн-крамниць, книгарня «Є» теж зосередилася на цьому сегменті.

«Зараз ми докладаємо максимум зусиль для оптимізації нашого інтернет-магазину.  Першочергово працюємо над розширенням асортименту товарів, аби його наповнення сповна відповідало запитам покупців. Розширили змістове наповнення сайту. Тепер маємо у ньому стрічку новин книжкового світу, блог з авторськими колонками на найрізноманітніші теми та відгуками на книжки від різних цікавих людей. Щоденно публікуємо тематичні добірки книжок для полегшення вибору покупцями. Загалом, “освіжили” візуальний образ наших матеріалів. На підході — запуск пізнавально-розважального контенту в форматі онлайн-тестів. Звісно, щоденно маємо акційні пропозиції на книжки», — розповідає Андрій Домаранський.

Фото — з фейсбук-сторінки Андрія Домаранського

У час кризи мережа продовжує підтримувати різні соціальні проєкти. З останніх — спільний проєкт з 3-м Окремим полком Спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.

«Командир полку — легендарний керівник обороною Донецького аеропорту, Герой України — Олександр Трепак, запропонував долучитися до формування бібліотеки їх військової частини. Це людина, що добре розуміє: книги — це зброя, і у наших вояків ця зброя має бути найкращою. Так з’явилася наша спільна акція “Книги спеціального призначення”. Тепер будь-хто може купити у подарунок нашим воїнам книжку із визначеного командиром і нашими експертами переліку, а у подарунок від них отримати унікальні сувеніри. До цієї ініціативи вже долучилося чимало людей, навіть з-поза меж України»,  — розповідає директором з розвитку мережі Книгарень «Є».

Андрій Домаранський наголошує, що книгарні мережі «Є» завжди були чимось більшим, аніж магазинами для продажу книжок.

«Передовсім ми прагнемо, щоб кожна книгарня була місцем для цікавого й комфортного спілкування. Місцем із, так би мовити, клубною атмосферою. Відтак, усе: від інтер’єрів і типу консультування і аж до плей-листів спрямоване на досягнення цього ефекту. Особлива роль у формуванні образу книгарні завжди відіграють наші “фірмові” розмови. Тематика й учасники завжди різні, проте незмінне одне — ми намагаємося говорити про те, що буде цікавити людей завтра. Важливо, що такі заходи традиційно відбувалися по усіх містах, де є наші книгарні. Карантинні обмеження дещо призупинили цей рух, проте не зовсім. У тих містах, де є належні умови, розмови відбуваються у вуличному форматі, багато обговорень і презентацій здійснюємо онлайн. Спілкування з колом людей, для яких наші книгарні стали невід’ємною частиною інтелектуального життя, неприпустимо переривати, — підсумовує він.

 Мережа книгарень «КнигоЛенд»

1 вересня в одному зі спальних районів Харкова невідома особа підняла з дороги чималий камінь і жбурнула його у вітрину книжкової крамниці «КнигоЛенд». Вітрина тріснула. Мотиви такого вчинку — невідомі, але стається таке не вперше. Утім, такі випадки не лякають власників мережі відкривати книгарні в дуже різних містах і місцях.

«Один з фундаментальних принципів всеукраїнської мережі книгарень Книголенд — це популяризація читання, а особливість полягає в тому, що ми популяризуємо українську книжку в місцях, що можуть не бути до цього готовими, серед людей, які бояться й агресують на літературу, — написав тоді у соцмережах директор всеукраїнської мережі книгарень «КнигоЛенд» Ігор Зарудко. — Але це нас не злякає, не зламає, а навпаки зробить сильнішими. Живе українська книжка й житиме».

Директор всеукраїнської мережі книгарень «КнигоЛенд» Ігор Зарудко. Фото — з фейсбук-сторінки.

У розмові з ЛітАкцентом Ігор Зарудко розповідає, що розбита вітрина не стала для них новиною. «Радше це було: “о знову”. На жаль, ця книгарня не вперше отримує своє каміння. Зрештою, це наша ціна за популяризацію читання у, назвімо це, “непопулярних районах”. Адже читачі є всюди, проте не всі через зайнятість можуть доїхати в центральні райони міста за книжкою. Ми йдемо їм назустріч», — говорить він.

Сьогодні мережа охоплює 42 книгарні в Києві, Ірпені, Харкові, Дніпрі, Одесі, Полтаві, Кременчуку, Львові, Луцьку. Наступного року  заплановано відкриття книгарень у Тернополі, Івано-Франківську, Вінниці, Рівному, Маріуполі.

«Ми ділимо наші книгарні на різні формати, залежно від місця їх розташування. Від цього і формуєио асортимент певної торгової точки. Скажімо, якщо це наш “Флагман”, то це буде максимально широкий асортимент, якщо торгова точка розміщена у спальному районі, то у пріоритеті буде дитяча книга, навчальна література. Якщо торгова точка у ТРЦ, то це інший асортимент під ту цільову аудиторію, яка буває в цьому місці», — розповідає Ігор Зарудко.

Карантин боляче вдарив по книгарнях — їм довелося закритися на досить тривалий час. Але й після відкриття офлайн-книгарень туди не одразу повернулися покупці в тій кількості, у якій вони відвідували книгарні до пандемії. І зараз книгарні шукають нових рішень, щоб заохотити людей купувати книжки.

«Книжка не є предметом першої необхідності, це радше елемент дозвілля. Проте існує низка категорій літератури, що приносять не лише задоволення, а й користь. Оскільки українці під час карантину вирішили масово підтягувати свої знання у цікавих їм напрямах, ми скерували свої сили на те, щоб надати їм найкраще з можливого на книжковому ринку. Так ми переорієнтувались на пріоритети в навчальній літературі для дітей та нон-фікшн виданнях для дорослих. На книжках, що дають реальні знання, — розповідає Ігор Зарудко. — У нашій мережі книгарень були проведенні навчання для персоналу на літературу “на часі”, а шляхом окремих комунікацій (e-mail, sms, viber тощо) зі своїм клієнтом була направлена інформація про необхідну книжку для отримання знань. Саме такий шлях ми нині й проходимо. Себто якщо раніше ми давали пропозицію, то на певний час переорієнтувалися на попит. Такий варіант роботи спрацював і дав нам змогу зберегти мережу книжкових магазинів, персонал і любов та довіру українців. Сьогодні з обережністю ми збільшуємо відсоток пропозиції нашим клієнтам, зважаючи на власні цінності та велику мету — популяризацію читання в Україні».

До того ж, розповідає директор мережі, зараз він вивчає ситуацію з кожною окремою книгарнею й разом із командою шукає найкращих рішень для розвитку мережі. Мета — зробити книгарні не просто місцем продажу книжок і супутніх товарів, а культурним осередком із чітко сформованими цінностями.

Також у найближчому майбутньому мережа запустить «Книголенд-ТВ», де читач матиме змогу почути з перших вуст про нову книгу свого улюбленого автора, про нові течії в літературі від провідних критиків і літературонавців, про ситуацію на ринку України від власників найбільших видавництв і малих книжкових видавничих проєктів.

Фото — з фейсбук-сторінки книжкової мережі «КнигоЛенд».

«Уже за кілька місяців ми презентуємо свої оновлені формати. Соціальна активність — це фундаментальні принципи наших книгарень. В найближчий час ми повністю відмовимось від поліетилену й перейдемо на паперову упаковку товару. Наразі ми перебуваємо на фінальній стадії підписання партнерства зі збору використаних батарейок. Ця співпраця передбачає розміщення боксів по всіх книгарнях і подальшу правильну їх утилізацію. Нині ми ведемо переговори з фундацією Дім Рональда МакДональда і будемо разом формувати родинно орієнтовану медицину. Ми екоорієнтований бізнес, спрямований на збереження довкілля, тому плануємо всеукраїнську акцію зі збору сміття. Нам важливо, у якій країні житимуть наші діти», — підсумовує Ігор Зарудко.

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки  National  Endowment  for  Democracy (NED).  Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED.

Марія Семенченко

Марія Семенченко – журналістка, репортерка, кураторка конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець». Закінчила Могилянську школу журналістики. До 2016 року працювала редактором відділу «Суспільство» щоденної всеукраїнської газети «День». Пише для низки українських видань. Серед професійних зацікавлень – суспільна тематика, а відтак – людські історії.