24 лютого 1921 року

24 лютого 1921 року Михайль Семенко написав чотири вірші. Цього дня він був у Москві — проїздом до Риги в складі делегації, яка мала підписати Ризький мирний договір. А проте вірші, написані в найближчі тижні, всі присвячено любовним стосункам із невідомою — можливо, уявною — жінкою.

Вірш входить до циклу «ЗОК» (можливо, це ініціали), який складається з віршів, написаних протягом лютого-травня 1921 року, після виходу збірки «Проміння погроз».

Михайль Семенко

РАНА

Ранила мене
в моє серце —
я не прощу.

Я знайду тебе —
Я знайду.

Я заховаю біль —
я заховаю в собі.

Я закушу тугу —
я закушу.

Ранила мене в моє серце
ти.

24.II.1921. Москва

ПЕСТИЛА МЕНЕ
Пестила мене
шепотіла:
гарно.

Шепотіла в ухо:
мій.

Гладила і шепотіла:
скажи.

А після говорила:
ти — чужий.

Прощались —
цілувала, цілувала.

Я боюсь:
ти знала
що я не забуду тебе.

24.II.1921. Москва

БОЛЮЧИЙ ЗНАК
Весною розіллється ріка
між гір.
Згадуєш — тремтить рука
і в далеч зір.

Повільність в твоїх словах
і загадковість фраз.
Ти зрадиш в сльозах
ще не раз.

Ти хочеш — весною — так
рідний Алтай.
Ти залишила болючий знак.
Зачекай!

24.II.1921. Москва

ВОНА
Сніговими вулицями
візники.
Може скоро забудеться
і ранок скаже: кинь.

Може місто загрюкає
міліоном рук —
серце моє застукає
без мук.

І все одна тема —
кохання — вона —
життя мого емблемна
труна.

24.II.1921. Москва